КОРОЛЬ ЛІР

Тривалість: 70 хв.

Жанр: крос-медійний проєкт

Виробник: ІнсайтМедіа

Режисер-постановник: Дмитро Грешко

Режисер-постановник п'єси: В'ячеслав Єгоров 

Оператор-постановник: Дмитро Грешко

Художники-постановники: 

Продюсери: Андрій Суярко, Володимир Філіппов, Поліна Герман

Через повномасштабне вторгнення росії в Україну, десятки тисяч українців, рятуючись від війни, знайшли прихисток в маленькому містечку на заході України.
Місцевий режисер вирішує залучити непрофесійних акторів-переселенців до втілення своєї давньої мрії - поставити виставу “Король Лір”.

24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення росії в Україну. Мільйони українців змушені були покинути свої домівки й рятуватись від жахіть війни. Багато з них знайшли собі прихисток у невеличкому західно-українському містечку Ужгород на Закарпатті, що межує з чотирма країнами Євросоюза.

Із появою переселенців, у місті з’являються різноманітні громадські ініціативи, спрямовані на допомогу тим, хто змушений був покинути власний дім і опинився у іншому середовищі. Як правило й самі переселенці приймають активну участь у подібній діяльності. Вони працюють у їдальнях, які безоплатно годують переселенців, плетуть маскувальні сітки, розважають і навчають діточок, організовують культурні заходи.

В’ячеслав Єгоров, місцевий активіст, який разом з дружиною займається допомогою переселенцям й організовує дитяче дозвілля, вирішує реалізувати свою давню мрію - поставити шекспірівську виставу “Король Лір”. Акторами його театру мають стати непрофесійні актори - переселенці.

Колишні вчителі, художники, інженери, продавчині й домогосподарки пристосовуються до новий умов, та вчаться знаходити себе в нових реаліях. Театральна вистава допомагає їм знайти себе та своє призначення в новому світі, де є війна, а режисерові знайти відповідь на одвічне питання, що таке любов й чому цей світ не має загинути.

Проєкт КОРОЛЬ ЛІР: ЯК МИ ШУКАЛИ ЛЮБОВ ПІД ЧАС ВІЙНИ є крос-медійним проєктом й об’єднує у собі два основних напрямки: театральне мистецтво та аудіовізуальне. Як театральна вистава він розпочне своє життя з прем’єри, яка запланована на кінець травня в Ужгородському палаці для дітей та юнацтва, який на час війни став прихистком для багатьох переселенців.

Ми розпочали переговори про показ цієї вистави і на інших майданчиках як у Закарпатті так і закордоном. У Словаччині, Чехії, Польщі та країнах Балтії.

Окрім традиційних показів вистави в театральних залах ми розглядаємо й покази вистави в якості туристичної атракції, коли театральне дійство відбувається не на сцені, а у реальних об’єктах, наприклад у замках, чи палацах, а глядачі стають безпосередніми учасниками дійства і спостерігають за сюжетом «подорожуючі» за героями вистави по різних локаціях.

Першим таким майданчиком, який вже погодився надати свої можливості, стане Замок Паланок у Мукачеве.

Щодо документального фільму, який весь час супроводжує процес, то він матиме своє медійне життя, яке вже починає набувати реальних обрисів. Наразі продюсери проєкту починають презентувати його на міжнародних форумах. Проєкт зареєстровано на платформі B2B (Baltic to Black Sea Documentary Network) організації, діяльність якої спрямована на підтримку документальних проєктів країн Східної Європи й просування їх на міжнародному ринку. Навіть перші згадки про проєкт у професійних колах викликають неабияку зацікавленість авдиторії й створює атмосферу лояльності до фільму, що в решті решт має викликати й зацікавленість кінофестивалей та інших каналів дистриб’юції документального кіно. 

Дмитро Грешко: Початок війни я зустрів в столиці України - місті Київ, де жив останні 2 роки. Прокинувшись від вибухів, разом з дівчиною та друзями, під гуркіт реактивних літаків та вибухи ракет, ми виїхали на автомобілі зі столиці до Закарпаття, звідки я родом. Так я став вимушеним переселенцем, як і інші 11 мільйонів українців, які були змушені переселитися в безпечніші області країни чи виїхати за кордон.

Згодом я почав фільмувати волонтерський рух та збирати історії життя вимушених переселенців, які розмістились по різноманітним куточкам Ужгорода - школам, дитсадкам, спортзалам.

Так, разом з театральним режисером, якого я знаю вже багато років, В’ячеславом Єгоровим та продюсером Андрієм Суярком виникла ідея створити виставу, де б акторами були вимушені переселенці.

Процес фільмування проекту вже почався, і шляхом кастингу було обрано 11 акторів, де через процес репетицій розкривається життя та характер переселенців. Хто вони, чого прагнуть, що їх об’єднує та як театральний проект вплине на них та чи зможуть вони осилити свої ролі?

Досліджуючи персонажів фільму, я багато чого дізнаюсь і про себе, і те наскільки крихке життя та світ в якому ми живемо.

Разом з героями ми пройдемо шлях від початку до реалізації вистави, де кожен пробує щось вперше, вперше спробували зробити виставу, вперше стати акторами і вперше знайти те, що дає нам сили рухатись далі, незважаючи нінащо. І можливо серед війни, хаосу і незвіданості майбутнього ми знайдемо любов.